Електроміографія

Що таке електроміографія (ЕМГ)?

ЕМГ є діагностичною процедурою для оцінки стану м’язів, нервів і нервових клітин, які їх контролюють. Метод допомагає виявити причину таких частих проблем, як м’язова слабкість в кінцівках, порушення чутливості (оніміння і ін.), Або болю, а також дозволяє виявити, з чим вони пов’язані – з патологією спинного мозку, корінців, нервів або м’язів.

Вибір ведучої методики дослідження залежить від поставлених клінічних завдань (тобто від клінічного діагнозу, з яким Вас направив лікуючий лікар – невропатолог, травматолог, терапевт, ендокринолог та ін.).

Основні методики дослідження

Дослідження нервової провідності за допомогою стимуляційної ЕМГ частіше використовується при патології периферичних нервів (травматичних і компресійних невропатій (тунельних синдромів), полиневропатий різного генезу), патології нервово-м’язової передачі (міастенії). При виконанні цього дослідження периферичні нерви стимулюються короткочасними електричними імпульсами. Методика неінвазивна, так як використовується накожний стимулюючий і відводять електроди.

Голкувату ЕМГ частіше застосовують при підозрі на наявність захворювань мотонейронів (спінальної аміотрофії, бічного аміотрофічного склерозу і ін.), власне м’язів (міопатії, запальні захворювання та ін.). При цьому в м’яз вводиться тонкий голчастий електрод, який і реєструє активність м’язи в спокої і при скороченні.

Як правило, в діагностиці патології нервово-м’язової системи використовується комплекс Електроміографічних методик (електронейроміографія), які доповнюють один одного і дозволяють диференціювати різні захворювання, визначити характер патологічного процесу і його перебіг.

ЕМГ дає можливість підтвердити клінічний діагноз, проводити моніторинг перебігу та лікування захворювання.

Найбільш часто ЕМГ призначається при:

• Захворюваннях мотонейронів спинного мозку (бічний аміотрофічний склероз (БАС), поліомієліт, вторинні ураження мотонейронів при пухлинах і сирингомиелии, ін.)
• Первинно-м’язових захворюваннях (прогресуючі м’язові дистрофії, ендокринні міопатії, поліміозит і ін.)
• Патології периферичних нервів різного генезу (поліневропатії запальні, дисметаболічні (цукровий діабет та ін.),
• При екзогенної інтоксикації (лікарська, алкогольна та ін.), При системних захворюваннях сполучної тканини, спадкові та ін.)
• Травматичних ушкодженнях периферичних нервів і сплетінь верхніх і нижніх кінцівок
• При компресійних ураженнях периферичних нервів (синдром зап’ястного, кубитального каналу і ін.)