Вертебропластика, кіфопластика та SpineJack при компресійних переломах хребців

Три малоінвазивні методи стабілізації компресійних переломів хребців. Професор Яків Фіщенко пояснює показання, відмінності, анестезію та відновлення

Опублікований: 12.09.2026

Вертебропластика кіфопластика та SpineJack при компресійних переломах хребців

Коли потрібна малоінвазивна стабілізація, чим відрізняються методи та як проходить відновлення *

Автор: професор Яків Віталійович Фіщенко, доктор медичних наук, спінальний хірург, ортопед-травматолог і нейрохірург, заслужений лікар України, головний науковий співробітник відділу хірургії хребта зі спінальним нейрохірургічним центром ДУ «Національний інститут травматології та ортопедії НАМН України», президент Української асоціації ендоскопічної хірургії хребта, лауреат Премії Президента України.

Компресійний перелом хребця не завжди потребує операції. Малоінвазивну стабілізацію розглядають тоді, коли біль відповідає конкретному активному або свіжому або незагоєному перелому за даними клінічної оцінки та візуалізації, суттєво обмежує рухливість і не контролюється належним лікуванням або коли тривала іммобілізація створює додатковий ризик. Метод вибирають індивідуально між вертебропластикою, балонною кіфопластикою та системою SpineJack.

Коротко. Вертебропластика стабілізує хребець кістковим цементом. Під час кіфопластики перед введенням цементу в тілі хребця формують порожнину балоном. SpineJack використовує розширювані титанові імплантати, які підтримують відновлену форму хребця, після чого результат фіксують цементом. Жоден із методів не є автоматично найкращим для всіх.

Що таке компресійний перелом хребця

Тіло хребця має губчасту внутрішню будову й витримує значне осьове навантаження. Коли міцність кістки знижена або навантаження перевищує її можливості, передня чи центральна частина тіла хребця може просісти. Так формується компресійний перелом зі зменшенням висоти хребця та, інколи, посиленням локального кіфозу.

Найчастіша причина в людей старшого віку — остеопороз. Такий перелом іноді виникає після падіння з висоти власного зросту, різкого нахилу, піднімання ваги або навіть без очевидної травми. Травматичні переломи в пацієнтів із нормальною щільністю кістки мають іншу механіку й потребують окремої оцінки стабільності. Малоінвазивне зміцнення хребця в таких випадках застосовується дуже вибірково.

Які симптоми можуть свідчити про перелом

Типові прояви залежать від давності, рівня й вираженості перелому:

гострий або постійний локальний біль у грудному чи поперековому відділі;
посилення болю під час вставання, ходьби, нахилу або повороту;
зменшення болю в положенні лежачи;
болючість під час натискання в проєкції ушкодженого хребця;
обмеження ходьби, сну та самообслуговування;
поступове зменшення зросту або посилення сутулості при множинних переломах.

Невідкладна оцінка потрібна, якщо біль супроводжується слабкістю чи онімінням у ногах, порушенням сечовипускання або роботи кишківника, втратою чутливості в промежині, гарячкою, значною травмою чи швидким погіршенням стану. Такі симптоми можуть свідчити про ураження нервових структур, інфекцію або нестабільний перелом.

Які обстеження потрібні

Рентгенографія показує зменшення висоти та загальну форму хребця, але не завжди дає змогу точно визначити давність перелому й стан задньої стінки. Для планування втручання найчастіше потрібні КТ та МРТ.

КТ детально показує кісткову будову, лінії перелому, стан замикальних пластинок і задньої стінки хребця;
МРТ допомагає підтвердити активний або незагоєний перелом за наявністю набряку кісткового мозку та оцінити нервові структури;
денситометрія та лабораторні дослідження можуть знадобитися для встановлення причини зниження міцності кістки й подальшого лікування остеопорозу;
за підозри на іншу природу ураження обсяг обстеження розширюють до встановлення точного діагнозу.

Для дистанційної оцінки бажано надавати повні КТ і МРТ у форматі DICOM разом із текстовими висновками. Фотографія плівки, один скриншот або лише висновок не дають змоги послідовно переглянути всі зрізи й безпечно спланувати операцію.

Коли може бути потрібна малоінвазивна стабілізація

Вертебральну аугментацію — малоінвазивне зміцнення хребця — розглядають після зіставлення симптомів, огляду та зображень. На користь втручання можуть свідчити:

виражений біль, який точно відповідає рівню активного або незагоєного перелому;
недостатній контроль болю й неможливість безпечно відновити рухливість;
ризик ускладнень через вимушену тривалу малорухомість;
прогресування просідання хребця або локальної деформації в клінічно значущій ситуації;
відповідна анатомія перелому, за якої пункційне втручання можна виконати безпечно.

Сама наявність клиноподібної деформації на рентгенограмі не є достатнім показанням. Давній перелом без активних змін на МРТ, випадково виявлена деформація або біль з іншого джерела можуть не відповісти на аугментацію.

Три методи малоінвазивної стабілізації

Метод обирають за давністю й морфологією перелому, можливістю відновити висоту, станом задньої стінки, кістковою щільністю, кількістю ушкоджених рівнів, віком і загальним станом пацієнта. Відновлення висоти можливе не завжди й не повинно подаватися як гарантований результат.

Як відбувається втручання

Пацієнта укладають на операційному столі, а рівень перелому підтверджують рентгенологічно. Через невеликий прокол хірург проводить робочий інструмент у тіло хребця. Подальші етапи залежать від обраного методу: безпосереднє введення цементу, попереднє формування порожнини балоном або встановлення системи SpineJack. Положення інструментів і розподіл цементу контролюють у режимі реального часу.

У практиці професора Якова Фіщенка вертебропластику та балонну кіфопластику виконують під місцевою анестезією із седацією, а втручання із системою SpineJack — під загальною анестезією. Це локальний клінічний протокол; остаточний план анестезії визначають після оцінки стану пацієнта.

Пункційне втручання на одному рівні зазвичай триває близько 15–30 хвилин. Робота на декількох рівнях, складна анатомія або застосування імплантаційної системи можуть потребувати більше часу.

Що показують сучасні дослідження

Докази щодо вертебральної аугментації потрібно тлумачити з урахуванням відбору пацієнтів. Настанова North American Spine Society 2024 року рекомендує аугментацію при гострих симптомних остеопоротичних компресійних переломах як метод, що може швидко й стійко зменшити біль та покращити функціональний стан. Водночас результати плацебо-контрольованих досліджень неоднакові. У дослідженні VAPOUR користь продемонстровано в пацієнтів із дуже сильним болем і переломом давністю менше шести тижнів, тоді як VERTOS IV не виявило значущої переваги над імітацією процедури.

Ці розбіжності не означають, що процедура потрібна всім або не потрібна нікому. Вони підкреслюють головне: потрібно підтвердити, що джерелом болю є саме активний перелом, оцінити його давність і морфологію та співвіднести очікувану користь із ризиками.

У рандомізованому дослідженні SAKOS система SpineJack була не гіршою за балонну кіфопластику за основним комбінованим результатом і краще підтримувала відновлення висоти тіла хребця по середній лінії. Проте не виявлено значущої різниці у функціональній здатності та якості життя, тому SpineJack не слід описувати як універсально кращий метод. При гострих травматичних переломах дослідження SPICO показало кращі рентгенологічні параметри та швидше повернення до роботи, але не продемонструвало різниці за основним показником болю. Саме тому при травмі цей метод застосовують дуже вибірково.

Особистий досвід професора Якова Фіщенка

Професор Яків Фіщенко виконує малоінвазивні пункційні втручання на хребцях із 2007 року. Його сукупний особистий досвід становить понад 1000 процедур вертебральної аугментації та охоплює вертебропластику, балонну кіфопластику й операції із системою SpineJack.

Це особиста клінічна статистика хірурга за внутрішнім обліком, а не окрема опублікована наукова вибірка. Великий досвід допомагає оцінювати різні варіанти будови перелому, контролювати введення цементу та вибирати метод відповідно до анатомії, однак не є гарантією однакового результату для кожного пацієнта.

Вертебропластика при гемангіомі хребця

Більшість гемангіом хребців є випадковою знахідкою й не потребує операції. У практиці професора Якова Фіщенка вертебропластику можуть розглядати при субтотальних або тотальних гемангіомах, які займають понад 50% об’єму тіла хребця, після оцінки симптомів, КТ і МРТ. Межа понад 50% є клінічним критерієм відбору в цій практиці, а не універсальним міжнародним показанням.

Якщо гемангіома поширюється в хребтовий канал або спричиняє неврологічний дефіцит, ізольованої вертебропластики може бути недостатньо. У такій ситуації потрібне окреме планування тактики.

Можливі ризики

Вертебральна аугментація є малоінвазивним, але повноцінним хірургічним втручанням. Потенційні ризики включають:

вихід цементу за межі тіла хребця;
подразнення або ушкодження нервових структур;
кровотечу, гематому або інфекцію;
судинні та легеневі ускладнення, пов’язані з міграцією цементу;
анестезіологічні ускладнення;
неповне зменшення болю або збереження болю з іншого джерела;
нові переломи інших хребців на тлі остеопорозу.

Докази щодо впливу аугментації на ризик нових суміжних переломів залишаються суперечливими. Основним чинником подальших переломів часто є сама низька щільність кістки, тому після операції важливо окремо займатися діагностикою та лікуванням остеопорозу.

Перші години та відновлення

Після втручання контролюють загальний стан, біль і неврологічні функції. Коли пацієнт повністю відновився від анестезії, має стабільні показники та відчуває впевненість у ногах, перше вставання відбувається за допомогою реабілітолога.

За стабільного стану в практиці професора Якова Фіщенка виписка зазвичай можлива через 3–4 години того самого дня. Це середній орієнтир локального протоколу, а не обіцянка для кожного пацієнта. За потреби спостереження продовжують.

Післяопераційні обмеження принципово не відрізняються між вертебропластикою, кіфопластикою та SpineJack, але конкретний режим визначають індивідуально. Потребу в корсеті та програму вправ оцінює реабілітолог. Універсальної схеми препаратів або однакового календаря навантажень для всіх пацієнтів немає.

Операція не замінює лікування остеопорозу

Цемент або імплантат стабілізує конкретний ушкоджений хребець, але не відновлює щільність кісткової тканини в усьому скелеті. Після остеопоротичного перелому потрібно оцінити ризик наступних переломів і організувати лікування основного захворювання у відповідного спеціаліста. Професор Яків Фіщенко не призначає універсальну медикаментозну схему остеопорозу в межах самої процедури.

Часті запитання

1. Чи кожен компресійний перелом потрібно цементувати?

Ні. Значна частина переломів поступово загоюється без операції. Втручання розглядають, якщо клінічно значущий біль відповідає свіжому або незагоєному перелому за даними клінічної оцінки та візуалізації. МРТ допомагає підтвердити активність перелому за набряком кісткового мозку, а КТ уточнює його морфологію. Додатковими аргументами можуть бути неможливість безпечно відновити рухливість або недостатній ефект належного лікування.

2. Чим вертебропластика відрізняється від кіфопластики?

При вертебропластиці цемент вводять безпосередньо у тіло хребця. При кіфопластиці перед цим балоном формують порожнину; у відповідній анатомічній ситуації це може допомогти частково відновити висоту хребця.

3. Що таке SpineJack або стентування хребця?

SpineJack — розширювана титанова імплантаційна система, яку встановлюють усередині тіла хребця. Імплантати підтримують відновлену форму, після чого результат фіксують кістковим цементом. У побуті таке втручання іноді називають стентуванням хребця.

4. Який метод кращий?

Універсально кращого методу немає. Вертебропластика, кіфопластика та SpineJack вирішують різні структурні завдання. Вибір залежить від давності й будови перелому, ступеня просідання, стану задньої стінки, якості кістки та загального стану пацієнта.

5. Під якою анестезією проводять операцію?

У практиці професора Якова Фіщенка вертебропластику й кіфопластику проводять під місцевою анестезією із седацією. SpineJack встановлюють під загальною анестезією.

6. Скільки триває втручання?

Пункційне втручання на одному рівні зазвичай триває близько 15–30 хвилин. При декількох переломах, складній анатомії або використанні імплантаційної системи тривалість може бути більшою.

7. Коли можна вставати та їхати додому?

Перше вставання відбувається після відновлення від анестезії, за стабільного стану й упевненості в ногах, обов’язково за допомогою реабілітолога. У локальному протоколі проф. Фіщенка виписка зазвичай можлива через 3–4 години, але остаточне рішення залежить від стану пацієнта.

8. Чи відновиться висота хребця повністю?

Не завжди. Кіфопластика та SpineJack можуть частково відновити висоту у відповідних випадках, але результат залежить від давності, структури й здатності перелому до репозиції. Гарантувати повне відновлення некоректно.

9. Коли вертебропластика може розглядатися при гемангіомі?

Більшість гемангіом лікувати не потрібно. У практиці проф. Фіщенка процедуру розглядають при симптомних субтотальних або тотальних гемангіомах, що займають понад 50% об’єму тіла хребця, після аналізу КТ і МРТ.

10. Хто виконує вертебропластику, кіфопластику та SpineJack у Києві?

Професор Яків Віталійович Фіщенко особисто виконує всі три види втручань. Його особистий досвід із 2007 року становить понад 1000 процедур вертебральної аугментації за даними внутрішнього клінічного обліку.

Як отримати попередню оцінку

Для попередньої дистанційної оцінки надішліть повні КТ або МРТ у форматі DICOM, текстові висновки, короткий опис болю та інформацію про те, коли він почався. Якщо виконували рентгенографію чи денситометрію, додайте ці матеріали. Онлайн-оцінка є попередньою; остаточне рішення про показання та метод операції приймають після повної клінічної оцінки.

Онлайн-консультація Telegram: @ProfFishchenko

Телефон +38 094 821 08 30

Адреса прийому м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, кабінет 702

Докладний матеріал Компресійні переломи хребців у Telegraph

Профіль лікаря Професор Яків Фіщенко на сайті НІТО

* Матеріал має інформаційний характер і не замінює індивідуальної консультації. Показання до операції, вибір методу, анестезію та режим після втручання визначають персонально після огляду й аналізу обстежень.