Остеоартроз (остеоартрит, гонартроз) колінного суглоба. Коли ставити діагноз? Коли та як починати лікувати?

Остеоартроз (остеоартрит, гонартроз) колінного суглоба. Коли ставити діагноз? Коли та як починати лікувати?

Про остеоартроз колінного суглоба написано багато матеріалів, як суто наукових так і звичайних оглядів причин та наслідків. Чому ми вирішили повернутися до теми остеоартрозу колінного суглоба? Справа в тому, що проблема остеоартрозу, після закінчення пандемії Ковід-19, не просто не втратила своєї актуальності, а заграла новими фарбами. Результати карантинних заходів, які посилили проблему малорухливого способу життя, оголили ще одну проблему – зменшення віку пацієнтів із первинними проявами остеоартрозу. Якщо раніше переважна більшість пацієнтів із остеоартрозом колінного суглоба була у віці 60-65 років, то зараз все частіше стали з'являтися пацієнти віком 45-50 років. Гіподинамія, надмірна вага, сидячий спосіб життя та роботи, порушення обміну речовин, безсистемне застосування деяких фармпрепаратів (особливо гормональних) призвели до того, що остеоартроз колінного суглоба значно помолодшав. Ортопеди-травматологи, хірурги та ревматологи приходять до висновку, що остеоартроз потрібно починати лікувати не в період 3-4 стадії, коли єдиним способом лікування є ендопротезування, а починати лікування та профілактику потрібно ще до появи ознак, які можна побачити на МРТ, КТ або рентгенограмі.

Що таке остеоартроз колінного суглоба, його причини розвитку, симптоматика на ранніх стадіях, особливості діагностики на ранніх стадіях? Чому так багато ендопротезування при остеоартрозі колінного суглоба та особливості лікування на ранніх стадіях? Профілактика та прогнози.

 

Що таке остеоартроз колінного суглоба та які його причини?

В основі остеоартрозу лежить запальний процес в субхондральному шарі кістки. З часом долучаються дегенеративно-дистрофічні процеси у суглобовому хрящі. Хрящ потоншується, розшаровується та тріскається. Через певний час він може взагалі зникнути, тоді оголяється кістка. Далі, через постійне травмування, кістка ущільнюється і розростається, утворюючи остеофіти або «шипи», деформується. Ще через деякий час до патологічного процесу залучаються зв’язки та суглобова капсула – суглоб повністю або частково втрачає свої функції, а пацієнт можливість самостійно пересуватися.

Етіологія гонартрозу

Умовно можна розділити гонартроз на первинний та вторинний. 

Первинний остеоартроз колінного суглоба - захворювання з не зовсім зрозумілими причинами. Більшість медичної спільноти схиляється до думки, що важливими є спосіб життя та спадковість. Не у всіх носіїв гена проявляють симптоми гонартрозу, тому вплив спадковості теж залишається відкритою темою . Побутові та харчові звички, включаючи відсутність фізичних вправ та ожиріння є головними підозрюваними на тригер гонартрозу.

Вторинний остеоартроз коліна легше діагностувати, адже його походження зрозуміле. Фактори ризику розвитку вторинного гонартрозу включають:

• травми коліна в анамнезі – внутрішньосуглобові переломи, розриви менісків, зв’язок, гемартрози, післяопераційні ускладнення:
• дисплазії (недорозвиток) зі змінами анатомічної осі нижньої кінцівки – варусне або вальгусне коліно;
• системні запальні захворювання сполучної тканини – ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, синовіт, хондроматоз тощо;
• високоінтенсивна фізична праця, як у вантажників, або специфічні умови роботи, як у плиточників;
• надмірні фізичні навантаження пов’язані із професійним спортом – пауерліфтинг, важка атлетика, стрибки у довжину, біг з перешкодами  і т. д.;
• тривалі періоди бездіяльності, як, наприклад, години сидячої роботи, з наступним перевантаженням та без нього.

При первинному остеоартрозі коліна найчастіше уражаються обидві кінцівки однаковою чи різною мірою. Цей стан називається двостороннім гонартрозом. Лівосторонній чи правосторонній вид захворювання одного суглоба проявляється набагато рідше і частіше зустрічається при вторинному остеоартрозі, коли є травма, деформація чи запалення одного суглоба.

Причини остеоартрозу колінного суглоба:

• генетичні фактори. Схильність до швидшого розвитку дегенеративного захворювання може передаватися у спадок. Тому у деяких пацієнтів є хрящ зі зниженою механічною міцністю та схильністю до ушкоджень;
• вік, стать, раса. Ризик дегенеративних симптомів збільшується з віком, він вищий у жінок (особливо в період менопаузи) та у людей європейського походження (порівняно з корінними народами інших континентів);
• гострі травми хряща колінного суглоба. У разі внутрішньосуглобових переломів необхідно дуже точно реконструювати суглобові поверхні, встановивши уламки та стабільно зафіксувати. Якщо процедура не дала позитивного результату, можливий розвиток артрозу коліна з наступним ендопротезуванням;
• нестабільність коліна яка формується в результаті недостатності передньої хрестоподібної зв'язки та/або задньої хрестоподібної зв'язки, що призводить до надмірного стирання суглобового хряща через нерівномірне навантаження на його поверхні;
• травми меніска. Розрив меніска, його часткове видалення спричиняє порушення конгруентності суглобових поверхонь, що призводить до прискорення дегенеративних змін;
• хронічне перевантаження коліна, пов'язана з професійною діяльністю, заняттями певними видами спорту та наявністю надлишкової ваги;.
•  запальні захворювання (наприклад, ревматоїдний артрит) викликають запальний процес в колінному суглобі, формується панус який розрушає хрящ суглоба, погіршує якість синовіальної рідини і, як наслідок, призводить до ранньої дегенерації хрящів та остеоартрозу колінного суглоба.

Наведені вище причини викликають нерівномірний розподіл навантаження на хрящ що перешкоджає проникненню поживних речовин усередину нього. Погіршення складу синовіальної рідини, через хронічні запалення, також негативно впливає на живлення хряща. Порушення живлення хряща у поєднанні з його надмірним навантаженням призводять до процесу його розм'якшення, на тлі чого виникають ознаки гонартрозу. Хрящ поступово втрачає еластичність та стійкість до стирання. У ньому з'являються мікротріщини, хрящ руйнується та стоншується, втрачаючи роль подушки-амортизатора. Навантаження починають передаватися через субхондральний (субхондральна кістка / субхондральна кісткова пластинка - периферичний відділ епіфіза, що безпосередньо підлягає під суглобовим хрящем і має багатий кровоток і іннервацію) шар кістки, що призводить до надмірної щільності кістки (склерозування). Остеофіти утворюються на краях суглобових поверхонь і пошкоджують прилеглі м'які тканини.

Оголення субхондрального шару (коли кістка починає тертися об кістку) подразнює нервові закінчення та посилює біль у колінах. Запалення поширюється на капсульно-зв'язочний апарат, що призводить до його скорочення та обмеження рухливості у суглобі – розвиваються стійкі контрактури.

Повністю вилікувати остеоартроз колінного суглоба починаючи з другої стадії майже неможливо, можна лише полегшити його симптоми, зменшивши біль, збільшивши діапазон рухів, та обмежити прогресування захворювання.

Колінний суглоб (без надколінка) у нормі та на різних стадіях гонартрозу

 

Класифікацію гонартрозу ми докладно розбирали у попередньому матеріалі, тому відразу переходимо до симптоматики та ранньої діагностики, саме ці проблеми будуть ключовими в даному огляді.

Клінічні прояви гонартрозу:

• біль у коліні при підйомі по сходах і ходьбі по нерівній місцевості;
• підвищений дискомфорт при перенесенні важких предметів;
• еізодичний біль, що стихає;
• біль за надколінком після тривалих періодів сидіння;
• підвищена чутливість у вологу та холодну погоду;
• хрускіт, наявність сторонніх шумів при рухах в ураженому коліні.

При подальшому прогресуванні процесу з’являються:

• кульгання;
• обмеження рухів;
• симптоми нестабільності колінного суглоба;
• зміни осі нижньої кінцівки із відхиленням її всередину чи назовні колінного суглоба;
• деформації самого суглоба.

Діагностика гонартрозу на ранніх стадіях

Стандартом діагностики гонартрозу є використання рентгендослідження колінних суглобів, сонографія (УЗД колінних суглобів), та МРТ. В рідкісних випадках, коли є локальні осередкові ураження хряща, що спричинюють больовий синдром можна використовувати діагностично-лікувальну артроскопію колінного суглоба, яка дозволяє візуально визначити локалізацію та ступінь ураження тканин всередині суглоба.

Рентгенівський знімок колінного суглоба на сьогоднішній день є одним із простих і легкодоступних методів дослідження, за допомогою якого можна з достатньою вірогідністю поставити діагноз пацієнту, спостерігати за розвитком процесу в динаміці та визначати тактику подальшого лікування. Важливо наголосити, що  правильним буде виконання рентгенівських знімків в прямій проекції у навантаженні одночасно обох колінних суглобів на одній плівці.

Рентгенографія може показати:

• загострення (різкі контури) міжвиросткового виступу великогомілкової кістки;
• остеофіти;
• дегенеративні кісти в субхондральній області великогомілкової кістки;
• звуження суглобової щілини колінного суглоба;
• склерозування кістки під пошкодженими хрящами;
• Осьові деформації в колінному суглобі.

Але саме в цьому і криється перша помилка у діагностиці раннього гонартрозу, адже при наявності клінічних проявів, які ми перераховували вище, рентгенографія при першій стадії не виявить жодних порушень чи патологічних змін у кісткових структурах суглобів.

Цікавий факт: рекомендації EULAR (European Alliance of Associations for Rheumatology) по діагностиці гонартрозу 2010 р – у людей віком старше 40 років з больовими відчуттями у колінному суглобі, що виникають при навантаженні, з короткочасною скутістю рухів зранку, функціональними порушеннями та одною або декількома типовими ознаками ОА (остеоартроз), що виявляються при огляді (крепітація, обмеження рухів, кісткові розростання), діагноз ОА колінного суглоба може бути встановлено при відсутності рентгенологічного дослідження, або, навіть, якщо на рентгенограмах колінних суглобів немає видимих змін.

Сучасна ультразвукова діагностика (УЗД) допоможе виявити  мінімальні структурні зміни у гіаліновому хрящі вже на ранній (субклінічній) стадії гонартрозу.

Основними ультразвуковими ознаками, що дозволяють встановити наявність деформуючого остеоартрозу, вважаються:

• нерівномірне стоншення гіалінового хряща;
• хондромаляція хряща;
• точкові та лінійні гіперехогенні включення;
• нерівні контури стегнової та великогомілкової кісток;
• наявність крайових остеофітів;
• пролабування менісків;
• зміни менісків у вигляді гіперехогенних включень та утворення кіст у менісках.

Для оцінки гіалінового хряща колінного суглоба ми рекомендуємо керуватися такими критеріями:

• характеристика товщини хряща,
• однорідність структури,
• рівність поверхні,
• зміни в області субхондральної пластини (наявність кіст, ерозій).

При цьому необхідно проводити огляд і порівняння хряща медіального і латерального виростків стегнової кістки, а також різних відділів самих виростків (в зонах більшого або меншого механічного навантаження), встановлювати наявність або відсутність над ними надлишку рідини.

У першій стадії ОА (R0 до появи рентгенографічних змін) при УЗД виявляються точкові гіперехогенні крайові остеофіти неоднорідної ехоструктури, нормальні розміри товщини гіалінового хряща. У деяких пацієнтів спостерігається нерівномірне потовщення суглобового хряща до 6-7 мм з наявністю анехогенних вогнищ малих розмірів (до 1-2 мм). Товщина та структура суглобової сумки зазвичай залишаються в межах норми. Відзначається невелике потовщення синовіальної оболонки до 4-5 мм. Рентгенологічні зміни у суглобах, як правило, не виявляються (рис. 1).

Рис. 1. Перша стадія остеоартрозу  при УЗ дослідженні. Потовщення гіалінового хряща

У другій стадії остеоартрозу виявляються нерівномірне зниження товщини гіалінового хряща та поява гіперехогенних лінійних включень розмірами не більше 1,0 мм, розвиток субхондрального склерозу, дрібних субхондральних кіст, формування дрібних крайових остеофітів. Нерідко у пацієнтів розвиваються синовіти, відбувається пролабування меніска менше ніж на 1/3 ширини. Реєструється невелике потовщення синовіальної оболонки до 4–5 мм (рис. 2–6).

Рис. 2. Нерівномірне зниження товщини гіалінового хряща лівого колінного суглоба при поздовжньому скануванні із заднього доступу

Рис. 3. Нерівномірне зниження товщини гіалінового хряща правого колінного суглоба при поперечному скануванні із заднього доступу

Рис. 4. Нерівномірне зниження товщини гіалінового хряща правого колінного суглоба та утворення дрібних крайових остеофітів.

Рис. 5. Нерівномірне зниження товщини гіалінового хряща колінних суглобів, субхондральні кісти

Рис. 6. Нерівномірне зниження товщини гіалінового хряща, субхондральний склероз

Третя стадія остеоартрозу характеризується нерівномірним стоншенням гіалінового хряща до 1 мм. Спостерігається наявність у ньому вертикальних тріщин до 1 мм, утворення грубих крайових остеофітів гачкоподібної форми, що виявляються не тільки на фронтальних, а й на інших проекціях. Відзначаються пролабування меніска на половину його ширини та підвищення ехогенності «витісненої» частини. Товщина синовіальної оболонки може збільшуватися до 6 мм, різко підвищується її ехогенність (рис. 7-9).

Рис. 7. Гонартроз, 3-я стадія. Візуалізується значне витончення гіалінового хряща зліва, субхондральні кісти та виражений синовіт з обох боків.

Рис. 8. Гонартроз, 3-я стадія. Візуалізується значне пролабування меніска, підвищення його ехогенності, кістоподібна дегенерація, крайові остеофіти.

Рис. 9. Гонартроз, 3-я стадія. Візуалізується великий крайовий остеофіт

Четверта стадіяостеоартрозу проявляється відсутністю візуалізації гіалінового хряща (або фрагментарним її збереженням з товщиною менше 1 мм зі значно підвищеною ехогенністю), грубими масивними остеофітами по всіх краях суглобових поверхонь, повним (або більш ніж на 2/3 ширини) пролабування меніска з вираженим підвищенням його ехогенності та неоднорідністю структури. Синовіальна оболонка має вигляд гіперехогенної, нерівномірно можливе потовщення (від 6 до 7,0 мм) структури з наявністю в ній ділянок підвищеної акустичної щільності до 7,0 мм у діаметрі (рис. 10).

Рис. 10. Гонартроз, 4 стадія. Зовнішня поверхня колінного суглоба, сагітальна проекція; виражений пролапс меніска та дегенеративні зміни у ньому.

 

Таким чином, застосування ультразвукового дослідження в діагностиці захворювань колінних суглобів у повсякденній клінічній практиці дозволяє встановити діагноз  остеоартрозу вже на ранніх стадіях захворювання та точніше визначити структурні зміни всіх складових колінного суглоба.

Декілька слів про диференційну діагностику гонартрозу. Куди дивитись, щоб не помилитись?

Диференційна діагностика гонартрозу та ревматоїдного артриту І стадії

Диференційна діагностика гонартрозу та ревматоїдного артриту ІІ стадії

Диференційна діагностика гонартрозу та ревматоїдного артриту ІІІ стадії

МРТ у діагностиці гонартрозу на ранніх стадіях

МРТ, яке показує патологічні зміни, що вражають як м'які, так і кісткові тканини, сьогодні вважається золотим стандартом діагностики гонартрозу на ранніх стадіях. На жаль, МРТ не таке доступне як УЗД та має протипоказання. Все ж таки, при появі сумнівів у точності діагнозу на ранніх стадіях, лікар може рекомендувати МРТ колінних суглобів.

МРТ показує одразу кілька важливих параметрів:

• Поточний стан суглоба: наявність у ньому деформації, розростання, запалення синовіальних оболонок, дистрофічні зміни у всіх м'яких тканинах, набряки, товщину та рівномірність щільності хряща.
• Наявність травм або інших дефектів у менісках, зв'язках, синовіальних оболонках, хрящах.
• Ускладнений кровообіг та його основні причини.

- Початкові стадії асептичного некрозу, хондромаляцію хряща на ранній стадії, і т.д.

В результаті, там, де рентген показує тільки розміри суглобової щілини та остеофіти, КТ – стан кісткової тканини, наявність остеофітів та склерозування, МРТ демонструє повну картину стану тканин колінного суглоба. Незважаючи на те, що МРТ не дуже добре працює із щільною кістковою тканиною, досвідчений фахівець із непрямих ознак з легкістю може визначити її стан не гірше, ніж при КТ

На знімку – розрив хрестоподібної зв'язки та меніска внаслідок травми коліна

Приклад МРТ колінного суглоба

 

Отже, ми провели апаратну діагностику за допомогою УЗ та МРТ і знайшли первинні прояви. Що робити далі?

Далі потрібно визначити т. з. генез - запальний чи незапальний процес визвав патологічні зміни у колінному суглобі. Чому це важливо? Бо тільки після визначення генезу можна призначити адекватне та результативне лікування. Для цього призначають класичні та специфічні аналізи крові та пунктату синовіальної рідини. Також може знадобитися дослідження гормонів, особливо щитовидної залози (за даними науковців аутоімунний тиреоїдит може давати суглобову симптоматику у 30-40% випадків!)

Зупинятися на особливостях лікування захворювань колінного суглобу різної етіології ми не будемо, бо то ціла окрема тема. Але хочемо наголосити, що лікування у різних випадках може бути абсолютно протилежним. В одному випадку PRP та хондропротектори допоможуть з першого введення, а в іншому не тільки не допоможуть, а й можуть викликати небажані ускладнення.

Комплексне лікування гонартрозу на ранніх стадіях – фізіотерапевтичні, фармакологічні та хірургічні методи

Головне завдання – пояснити пацієнтові ситуацію та наслідки ігнорування проблеми, а також навчити пацієнта новим нормам поведінки:

• корекція звичного способу життя, спрямована на збереження активності, але зі значним зниженням навантажень на колінні суглоби, контроль та (за потреби) зниження ваги тіла;
• застосування ортезів, індивідуальних ортопедичних устілок або взуття, наколінників та тростини для підтримки колінних суглобів;
• фізіотерапевтичні методи (залежно від фенотипу остеоартрозу можуть застосовуватися різні фізпроцедури) та ЛФК без осьових навантажень, масаж та мануальна терапія, заняття в басейні, акупунктура - спрямовані на відновлення м'язового тонусу, балансу у пошкоджених суглобах та кровопостачання.

Це те, що не зможе контролювати лікар, бо пацієнти з початковими стадіями гонартрозу не захочуть перебувати цілодобово у стаціонарі кілька місяців під контролем медперсоналу.

Наступний розділ комплексного лікування – фармакологія

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), хондропротектори (глюкозаміни та хондроїтини), регенеративні технології (PRP, стовбурові клітини), судинні препарати – призначають у комплексі з урахуванням анамнезу та можливих протипоказань або непереносимості тих чи інших препаратів.

Селективність НПЗП у відношенні ЦОГ-1 та ЦОГ-2 та ступені ризику ШК та серцево судинних ускладнень

Алгоритм вибору НПЗП

Оперативне лікування на ранніх стадіях гонартрозу – органозберігаючі операції

Остеотомія або коригуюча остеотомія стегна та/або гомілки – корекція осі кінцівки з метою розвантаження хряща, про цю операцію ми детально писали в окремому огляді. Мета операції – вирівняти вісь кінцівки, щоб рівномірно розподілити навантаження на колінний суглоб. За наявності осьової деформації кінцівки (вальгусної чи варусної) та порушення біомеханіки руху фізіотерапевтичні та фармакологічні методи будуть або малоефективними, або абсолютно неефективними, залежно від кута деформації.

Артроскопія колінного суглоба. Детально про артроскопію ми неодноразово писали в наших оглядах, коротко – артроскопія включає в себе очищення суглоба від частини зміненої синовіальної оболонки, післязапальних спайок, вільних хондромних тіл, дегенеративних змін кісткової тканини (остеофітів), відновлення пошкоджень меніска та зв'язок  (частини пошкодженого меніска є однією з найчастіших причин пошкодження хрящів колінного суглоба).

Особливості лікування

Цілком вилікувати гонартроз неможливо, оскільки не можна відновити пошкоджений суглобовий хрящ на 3-4, а інколи вже на 2-й стадії. Однак можна ефективно мінімізувати неприємні наслідки та уповільнити розвиток захворювання. Для цього необхідно періодично відвідувати лікаря-ортопеда та проводити інструментальні види діагностики.

Правильно підібрана фармакотерапія, реабілітаційні процедури, здорове харчування, фізичні вправи та підтримання відповідної ваги сприяють значному поліпшенню якості життя людини, яка страждає на гонартроз. У разі проведення хірургічного втручання план реабілітаційних заходів та періодичність консультацій із хірургом розробляються індивідуально, залежно від проведеного типу операції.

Чому так багато ендопротезування при гонартрозі?

Остеоартроз колінного суглоба це системне прогресуюче захворювання, яке може розвиватися роками і ніколи не відбувається одномоментно. Вся проблема в тому, що діагностика та лікування гонартрозу на ранніх стадіях затримується оскільки пацієнт пізно звертається до лікаря. У більшості випадків пацієнти звертається за допомогою на межі 2-3 або навіть 3-4 стадій, коли консервативне лікування стає неможливим або малоефективним.

Сьогоднішня тенденція у світі – зберегти суглоб якомога довше за рахунок консервативного лікування та, в крайньому випадку, органозберігаючих операцій, наприклад, остеотомія на ранній стадії, про яку ми писали в одному з наших блогів, та артроскопічних втручань з метою відновлення або видалення пошкоджених менісків.

Рання діагностика

Виявлення причин розвитку остеоартрозу (т. зв. фенотип)

Раннє комплексне консервативне лікування дозволяє:

• Усунути/зменшити біль та його причину
• Зберегти/відновити хрящ та запобігти його подальшому руйнуванню
• Зберегти мобільність пацієнта та його звичний спосіб життя
• Запобігти порушенням функцій суглоба

Ускладнення. Що буде, якщо не лікувати?

Розвиток гонартрозу призводить до втрати повного діапазону рухів у колінному суглобі та опороздатності кінцівки. Іноді в результаті пошкодження та відриву хряща суглоб може бути повністю заблокований. Обмеження рухів хворого суглоба можуть призвести до дисфункції навколишніх м'язів, і навіть до повної втрати функції. При цьому приблизно на ¾ збільшується навантаження на хребет.

Тому серед наслідків гонартрозу трапляються:

• Викривлення хребта
• Радикуліт у хронічній формі
• Нестабільний стан поперекових хребців
• Міжхребцеві протрузії та грижі
• Явища остеохондрозу
• З часом в патологічні процеси залучаються сусідні суглоби – гомілковостопні та кульшові, через підвищене навантаження вони передчасно зношуються, викликаючи низку супутніх проблем.

Профілактика гонартрозу

Щоб запобігти захворюванню, необхідно дотримуватися певних профілактичних заходів: 

• підтримувати масу тіла відповідно до віку та зростання;
• приділяти увагу тренуванню м'язів, що оточують колінний суглоб, особливо це стосується людей, які ведуть сидячий спосіб життя та багато часу проводять за комп’ютером;
• запобігати травмам коліна;
• своєчасно лікувати запальні процеси в суглобах, виявляти та лікувати системні захворювання наприклад хвороба Бехтерева, подагра тощо;
• профілактика та лікування захворювань стопи та гомілковостопного суглоба, викотистання ортопедичних устілок та взуття  – порушення біомеханіки ходи призводить до нерівномірного навантаження на всі суглоби і хребет.
• адекватні навантаження при занятті спортом, правильно підібрані програм, розминки перед великими навантаженнями і т.д.;
• правильне харчування та здоровий спосіб життя;
• укріплення імунітету, лікування вірусних захворювань, відмова від самолікування та безсистемного прийому ліків.

Поради та рекомендації

Що не можна робити при гонартрозі:

• проводити тривалі, безсистемні та виснажливі фізичні навантаження;
• тренування з обтяженням, глибокі присідання -  вправи повинні мати тільки лікувальний характер;
• переїдання, порушення дієти, алкоголь, куріння;
• незручне взуття, що викликає перевантаження стопи та коліна;
• масаж, мануальна терапія коліна в гострому періоді;
• зігріваючі компреси без консультації з лікарем та виявлення причини патологічних процесів;

При сидячій роботі необхідно кожні півтори-дві години робити розминку.

Підбиваючи підсумки

Гонартроз 3-4 ступеня – захворювання, яке неможливо зупинити або вилікувати консервативними методами. Ніякі чарівні пігулки, мазі чи інші засоби, не відновлять втрачений хрящ і не зупинять патологічні процеси в колінному суглобі. Єдиним, на сьогодні, способом позбутися болю та повернутися до активного способу життя є ендопротезування. Але. Рання діагностика та адекватне лікування на 1-2 стадіях може призупинити процес руйнування хрящів, і навіть повернути пацієнта до звичного способу життя та заняття активними видами спорту. І знову але! Для цього потрібно усвідомити проблему та прийняти нові правила поведінки. Якщо робити вигляд, що нічого не відбувається та займатися самолікуванням, то, як показує практика, через 10-15, максимум 20 років вас чекає складна, дорога та болюча операція з тотального ендопротезування колінного суглоба.

 * - матеріали взяті з відкритих джерел, всі фото та відео належать авторам (якщо вони є)

 

Полулях Михайло Васильович

---

---