Науково-практичний центр тканинної та клітинної терапії

Науково-практичний центр тканинної та клітинної терапії є першою спеціалізованою клінікою, що надає інноваційні медичні послуги із застосування технологій та методик регенеративної медицини у пацієнтів із захворюваннями, травмами, а також наслідками травм опорно-рухового апарату.

Напрямок регенеративної медицини виник відносно недавно, в 1992 році, але за роки існування набув значної популярності, заснованої на ефективності та безпеці методик і технологій. Методики регенеративної медицини полягають у активації та стимуляції власних білків та клітин організму пацієнта для досягнення лікувального ефекту.

Методики регенеративної медицини являють собою, як правило, ін'єкційні техніки введення різних субстанцій, що містять власні фактори росту пацієнта, або стимулюють їх виділення безпосередньо в місці патологічного процесу, і вже сьогодні стають альтернативою класичним, у тому числі хірургічним, методикам лікування захворювань опорно-рухового апарату. При цьому в більшості випадків пацієнт не потребує госпіталізації, а курс лікування проводиться в амбулаторному режимі.

Наш Центр пропонує весь спектр високоспеціалізованої медичної допомоги із застосуванням тканинних та клітинних технологій при лікуванні наступних захворювань та патологічних станів:

• Остеоартроз ;
• Хибні суглоби та повільно-консолідуючі переломи ;
• Травми менісків та зв'язкового апарату колінних суглобів ;
• Захворювання та наслідки травм плечового суглоба ;
• Захворювання та травми сухожиль, зв'язок та м'язів ;
• Больовий синдром опорно-рухового апарату різної етіології ;
• Асептичний некроз різної локалізації ;
• Кісткові дефекти ;
• Післяопераційні рубці і рани кінцівок, що довго не гояться ;
• Системні артрити;

 У Центрі для лікування пацієнтів із цими проблемами застосовуються такі методики та технології регенеративної медицини.

Пролотерапія – ін'єкційна методика за допомогою препаратів, які стимулюють виділення «факторів росту» у місці введення та сприяють подальшій регенерації.

Ін'єкції збагаченої тромбоцитами плазми та її похідних – методика полягає у виділенні із власної крові пацієнта аутологічних тромбоконцентратів, які сприяють регенерації, та їх введенні у патологічне вогнище.

Ін'єкції концентратів, які містять власні стовбурові клітини пацієнта, виділені з крові, жирової тканини або кісткового мозку, з метою стимуляції регенерації та досягнення лікувального ефекту у найважчих клінічних випадках.

Курс лікування за допомогою вказаних методик становить від 2 до 6 ін'єкцій з інтервалом 1-2 тижні.

У Центрі також проводиться лікування за допомогою препаратів, виготовлених із виділених клітин пацієнта – фібробластів та мезенхімальних стовбурових клітин. Ця технологія використовується за необхідності досягнення максимального ефекту від використання регенеративних технологій у максимально короткі терміни.

Для лікарів

Центр тканинної та клітинної терапії надає лікарям ортопедам-травматологам можливість використання інноваційних технологій у вашій практиці з метою розширення можливостей з надання ефективної медичної допомоги пацієнтам.

Пропонуємо співпрацю з інноваційних матеріалів для кісткової пластики, а також з лікування аутологічними тканинними та клітинними препаратами з крові, кісткового мозку та жирової тканини.

 

Історія створення та становлення Науково-практичного центру тканинної та клітинної терапії

Заміщення дефектів кісткової тканини завжди становив значну проблему в ортопедії та травматології. Дефіцит кісткової тканини виникає внаслідок травм, розширених оперативних втручань з необхідністю резекції при новоутвореннях, запальних процесах, ревізійному ендопротезуванні тощо.  Під час Другої Світової війни проблема відновлювальної хірургії на території СРСР набула особливого значення. Успішному вирішенню цією проблеми міг сприяти розвиток трансплантології та застосування донорських тканин.

Накопичений Київським НДІ ортопедії і травматології попередній досвід  використання аллотрансплантатів дозволив розпочати підготовку до вибору, обгрунтування  та перевірки найбільш раціонального методу заготовки донорських тканин у 1955 році. Визначний внесок в розвиток напрямку належить професору Юрію Юрійовичу (Георгійовичу) Вороному, автору першої в світі (цей факт э визнаним світовою медичною спільнотою)  трансплантації органу, а саме - нирки (1933р), що з 1950 року працював у Києві в Інституті експериментальної біології і патології ім. О.О. Богомольця завідувачем відділенням експериментальної хірургії. Завдяки його консультаціям, досвіду роботи з донорськими тканинами вдалось визначити необхідні напрямки розвитку лабораторії консервування та трансплантації біологічних тканин Українського НДІ травматології та ортопедії.

Так, у 1956 році керівництво Інституту звернуло до Міністра охорони здоров’я УРСР з проханням організувати відповідний структурний підрозділ. Потребу  створення подібного відділу  підтримували видатні вчені – професори  А.Р. Шуринок, А.І. Коломійченко, І.Н. Іщенко та ін.  Зважаючи на актуальність проблеми та перспективність напрямку,  у 1958 році було започатковано зазначену лабораторію під керівництвом кандидата медичних наук Бродського Андрія Фаустовича.

 

Звернення до Міністра охорони здоров’я УРСР з проханням про створення лабораторії

 

Перед лабораторією стояла задача з вивчення методів заготівлі, розробки технології консервування, перевірки ефективності використання біологічних тканин в експерименті та клініці. Варто зауважити, що проблеми, з якими працював колектив, були новими не тільки в Україні, але і на території всього СРСР. Завдяки активній та самовідданій праці керівника, колективу лабораторії, вже найближчим часом було досягнуто значних успіхів у поставлених задачах. Вже у 1959 році відділ було доукомплектовано сучасним обладнанням, необхідними матеріалами, проведено розширення штату з залученням наукових та технічних працівників.  

Бродський Андрій Фаустович

 

За 10 років свого існування діяльність лабораторії вийшла за межі України та, за сьогоднішніми мірками, набула справді фантастичного розмаху. По суті, на той час в Україні повноцінно функціонував перший на той час та в історії нашої держави взагалі тканинний банк.

Якщо у 1959 році було заготовлено 234 гомотрансплантати, то у 1969 році – вже 1340. Була налагоджена тісна співпраця з усіма обласними лікарнями республіки, АР Крим, послугами лабораторії користувались провідні установи Литви, Молдови, Росії, Польщі.

У 1963-1968 рр. лабораторію очолювала Надія Миколаївна Мусієнко, яка зробила значний внесок у розбудову мережі профільних лабораторій.  Захистила кандидатську дисертацію з проблеми заготівлі та зберігання гетерогенних (ксено-) консервованих тканин. У1964 р. на базі інституту за її безпосередньої участі була організована та проведена Всесоюзна конференція з проблем консервування біологічних тканин.

Архівні документи стосовно географії використання алотрансплантатів, заготовлених в лабораторії

 

У 1970-1977 рр. наукову та організаційну роботу в лабораторії консервування трупних тканин виконувала Ольга Дмитрівна Рудих, у 1974 році захистила докторську дисертацію «Получение и консервирование замораживанием тканей, предназначеных для трансплантации».

Впроваджувались в практику методики артропластики з використанням біологічних оболонок, остеосинтезу з використанням ало- та ксеногенних трансплантатів. Було створено та впроваджено в практику біологічну плівку на основі консервованої шкіри, що ефективно використовувалася в лікуванні хронічних та опікових ран. Отриманий досвід був  використаний при написанні багатьох наукових робіт, а саме кандидатських дисертацій:

1. Левенец В.Н. «Артропластика тазобедренного сустава с консервированным гомотрансплантатом головки бедра «колпачком».-К., 1963
2. Гонгальский В.И. «Артропластика тазобедренного сустава костно-хрящевым гетероколпачком»,-К.,  1965
3. Пилькевич М.С. «Костная ауто-, гомопластика диафизов трубчатых костей при лечении больных с ложными суставами и длительно несрастающимися переломами»,-К.,   1965
4. Свигун В.С. «Изучение консервированных замораживанием костных трансплантатов, помещенных в парафиновые брикеты для транспортировки и ранения (экспериментально-клинеческое исследование)»-К.,   1965
5. Улещенко В.А. «Гомотрансплантация мыщелков бедренной и большеберцовой костей (экспериментально-клинеческое исследование)» -К.,  1965
6. Дизик Г.М. «Лечение ожоговых ран биологической гетеропленкой (экспериментальное  исследование)»,-К.,  1966
7. Мусиенко Н.Н. «Влияние сроков консервирования на костную ткань и течение репаративной регенерации при геторопластической пересадке», -К.,  1967
8. Пашков А.П. «Замещение дефектов сухожилий консервироваными сухожильными гомо- и гетеротрансплантантами» -К.,  1967
9. Рубленик И.М. «Костная ауто- и гомопластика длинных трубчатых костей в условиях компресионного интрамедуллярного  металлоостеосинтеза»-К.,   1967
10.  Зайченко К.І. «Порівняльна оцінка гомотрансплантації по методу Больцунга та «в’язанки хворосту» при заміщенні діафізарних дефектів кісток (экспериментальнедослідження)»-К.,  1969
11.  Герцен Л.М. «Биологические свойства суставного хряща при консервировании в жидком азоте и трансплантации»-К.,  1980
12.  Скрипнюк П.А «Заполнение инфицированных дефектов костей трансплантатами, насыщенными лекарственными препаратами»-К., 1985
13.  Башинський Г.П. «Відновлення дефектів суглобових поверхонь алогенним кістковим матриксом» -К.,  1996

Підсумки багаторічних досліджень були викладені у докторськихдисертаціях:

1. Бродский А.Ф. «Биологическая пленка и гомологическая кожа в эксперименте и клинике» -К.,  1967
2. Окунева Л.М, «Костная гомопластика и трансплантационный иммунитет (экспериментальное исследование)» -К.,  1970
3. Гонгальский В.И. « Остеосинтез свежих переломов фиксатором из сервированной замораживанием гетерогенной кости в обычных условиях и при лучевой болезни» -К.,  1973

Отримані результати неодноразово доповідались на науково-практичних конференціях найвищого рівня – в ортопедичній клініці «Шаріте» Берлінського університету імені О. Гумбольта (Берлін, 1968), конференціях у ЦІТО (Москва, 1970-1974), всесоюзних та міжнародних симпозіумах.

В 1999 році в Україні було прийнято новий закон “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини”, завданням якого було регулювання відносин в сфері трансплантології згідно міжнародних норм. Натомість, фактично він призвів до занепаду, а подекуди навіть знищення життєво необхідної галузі медицини в нашій державі. З того часу, практична діяльність центру зазнала значного скоротилась. Кількість заготовлених трансплантатів різко скоротилась, та станом на 2000 рік складала всього 125 одиниць, та продовжувала знижуватись, а протягом 2007-2014 років було заготовлено лише одиничні кісткові трансплантати.

З метою вирішення ситуації, що склалася, у 2015 році відділ було реорганізовано у науково – практичний центр тканинної та клітинної терапії. Керівником центру було обрано  к.мед.н.  Голюка Є.Л.

Керівник НПЦ тканинної та клітинної терапії  Голюк Євген Леонтійович

 

Перспективними напрямками роботи є використання технологій регенеративної медицини у пацієнтів ортопедо-травматологічного профілю, зокрема сучасних методик тканинної інженерії, створення кісткового банку, впровадження регенеративних ін'єкційних технік з використанням тканинних та клітинних біотехнологічних продуктів.

Колектив НПЦ тканинної та клітинної терапії

 

Вперше в Україні впроваджено власне виробництво скаффолдів (алогенного кісткового матриксу) для кісткової пластики від живих донорів за технологією «локального кісткового банку», яке є валідованим та відповідає існуючим міжнародним вимогам.

Технологія полягає в термообробці кісткової тканини на спеціальному обладнанні, використовується з 1993 року в провідних клініках світу, а з 1997 року – в найбільшому госпіталі Європи - клініці Charite (Берлін). 

 

Етапи обробки  кісткового аллотрансплантату: 1-механічне видалення залишків м’яких тканин та хряща, 2-загальний вигляд кісткового аллотрансплантату; 3-термостерилізація 

 

 Валідація технології  щодо інактивації збудників інфекційних захворювань проведена щодо вірусів (ВІЛ , гепатити А, В, С, цитомегаловірус, вірус Епштейна-Барра, Т-лімфоцитарний вірус людини І/ІІ, вірус Західного Нілу, парвовіруси, сказу тощо), бактерій (всі групи бактерій, що можуть передаватись через біологічні тканини), паразитів (малярійний плазмодій, трипаносома, мікрофілярії, тощо) та навіть пріонів.

 

Забір зразків на визначення стерильності з культивацією в валідованих середовищах для визначення аеробної та анаеробної мікрофлори

 

Перевагами даної технології є використання матеріалу від  живих донорів (головки стегнової кістки, що видаляються при ендопротезуванні), гарантована безпечність трансплантату (стерильність, анімуногенність), відсутність необхідності у додатковій обробці кісткового матеріалу (ліофілізація, хімічна обробка), можливість тривалого зберігання трансплантатів у низькотемпературних холодильниках (при температурі -40 протягом 2 років) та транспортування до інших лікувальних закладів України (протягом 20 годин у спеціальних транспортних контейнерах).

Алотрансплантат, готовий для подальшого використання в стерильному контейнері.

 

Використання даної технології надає унікальні можливості при трансплантації (за бажанням хірурга) - виготовлення чіпсів, блоків або порошку, очистку від жиру (jet lavage), збагачення антибіотиком (переважно використовуються гентаміцин або ванкоміцин) тощо.

1. пристрій для виготовлення кісткових «чіпсів», блоків, порошку, 2. система jet lavage

 

Отримані за технологією «локального кісткового банку» кісткові трансплантати відповідають усім сучасним міжнародним вимогам, а саме, FDA – Food and Drug Administration (США), ISO- Міжнародна організація стандартизації, GMP, а також рекомендована Європейською та Американською асоціаціями тканинних банків.

Вже за перший рік роботи центром заготовлено понад 60 таких трансплантатів, які використовувалися при заміщенні кісткових дефектів  при ревізійному ендопротезуванні, при видаленні пухлиноподібних утворень, в кістково-гнійній хірургії тощо.

Щодо розвитку даного напрямку центр співпрацює з такими провідними та відомими у світі клініками, як «Шаріте» (Берлін, Німеччина), «Вальдкранкенхауз» (Айзенберг, Німеччина), «Йоганна-Еттьєн-Кранкенхауз» (Нойс, Німеччина), компанією TELOS (Марбург, Німеччина).

Розвивається напрямок регенеративної медицини, а саме: використання аутологічних біотехнологічних продуктів, які містять “фактори росту”, біотехнологічних продуктів, що містять стовбурові клітини (мононуклеарна фракція кісткового мозку та стромально-васкулярна фракція жирової тканини) та біотехнологічні продукти, отримані шляхом культивування клітин (мезенхімальні стовбурові клітини, фібробласти, хондробласти, остеобласти тощо). Спектр застосування даних методик та технологій надзвичайно широкий та різноманітний - остеоартроз, патологія хребта, кісткові дефекти, пошкодження суглобового хряща, периферичних нервів, дисплазія сполучної тканини, захворювання та пошкодження зв'язок та сухожилків.

Використання біотехнологічних продуктів: 1 - плазма, збагачена тромбоцитами, 2 - аутологічний фібриновий згусток

 

Зокрема, вперше в Україні та Європі впроваджено застосування регенеративних технологій у пацієнтів з хронічним гематогенним остеомієлітом, зокрема використання аутологічних фібринових мембран, виготовлених з власної крові пацієнта в комбінації з біосинтетичними скаффолдами та алогенними кістковими скаффолдами власного виробництва.

 

Проводиться вивчення препаратів  аутологічних тромбоцитів (збагачена тромбоцитами плазма, збагачений тромбоцитами фібрин, тромболізат), концентратів кісткового мозку та жирової тканини, препаратів культивованих клітин - фібробластів, хондроцитів та МСК, мононуклеарної фракції,   розробляється диференційований підхід до їх застосування.

Виділення мононуклеарної фракції з аспірату  кісткового мозку 

Перспективним напрямком є вивчення генетичної регуляції процесів регенерації, а саме впливу на неї експресії та поліморфізму генів, що є фундаментальним напрямком для подальшого розвитку регенеративних технологій.